Органи ДФС здійснюють свою діяльність лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Податковим кодексом України (далі – Кодекс), Митним кодексом України, законами України та іншими нормативними актами.
Главою 3 Кодексу передбачено порядок надання податкових консультацій контролюючими органами.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 Кодексу).
Згідно з п. 199.1 ст. 199 Кодексу у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
При цьому частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається відповідно до вимог п.199.2 ст.199 Кодексу.
За підсумками календарного року платник податку на вимогу п.199.4 ст.199 Кодекс здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.
Враховуючи викладене, у разі придбання товарів/послуг для використання в оподатковуваних операціях платник податку включає суми ПДВ, сплачені в зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, до складу податкового кредиту на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, митних декларацій, інших документів, передбачених п.201.11 ст.201 Кодексу.
У разі якщо придбані товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - у звільнених, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (п.199.1 ст.199 Кодексу).
Для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних до 1 липня 2015 року, податкові зобов'язання на підставі пункту 199.1 статті 199 Кодексу визначаються та податкова накладна складається у випадку, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.
Таким чином, податкові зобов'язання з податку на прибуток визначаються виходячи з бухгалтерського фінансового результату, відкоригованого на різниці, сформовані відповідно до положень Кодексу.
Різниці, які виникають при коригуванні фінансового результату до оподаткування, встановлені статтями 138-140 Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N 996).
Таким чином, з питань щодо правильного відображення витрат підприємства (94 бухгалтерський рахунок) згідно бухгалтерського обліку, необхідно звернутись до Міністерства фінансів України.
Слід зазначити, що відповідно до п.52.2 ст.52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у Харківській області не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Заступник начальника Н.В. Свєтош