Повідомлення про відкриття валютного рахунку: про відкриття яких рахунків слід повідомляти?

До уваги суб’єктів декларування – працівників Головного управління ДПС у Харківській області!

Пропонуємо розібратися з додатковим заходом здійснення фінансового контролю – повідомленням про відкриття валютного рахунка (ПВВР).

Про відкриття яких рахунків слід повідомляти.

ПВВР подається лише про відкриття валютних рахунків, відкритих в установах банків-нерезидентів.

Повідомлення про відкриття інших рахунків, які обслуговуються юридичними особами, які не є установами банку-нерезидента, до Національного агентства не подаються.

Суб’єкт декларування зобов’язаний повідомити Національне агентство про відкриття ним або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента (ч. 1 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон)).

Валютний рахунок – будь-який рахунок суб’єкта декларування або члена його сім’ї, відкритий в установі банку-нерезидента в будь-якій валюті (п. 2 Порядку № 451/21).

Установа банку-нерезидента – юридична особа-нерезидент будь-якої організаційно-правової форми, яка є банком, її відокремлені підрозділи (філії, відділення), що створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави та з місцезнаходженням за межами України (п. 2 Порядку № 451/21).

Банк – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Валюта – національна валюта України та іноземна валюта. 

Національна валюта (гривня):

а) грошові знаки грошової одиниці України – гривні у вигляді банкнот, монет, у тому числі обігових, пам’ятних та ювілейних монет, і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу;

б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у гривні;

в) електронні гроші, номіновані у гривні;

г) цифрові гроші Національного банку України (п. 6 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Іноземна валюта:

а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу;

б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті;

в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах (п. 5 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Чи повідомляти про відкриття брокерського, інвестиційного рахунка. Ні.

Чи повідомляти про відкриття рахунка для зберігання електронних грошей (на сервісах Wise, Skrill, Neteller та подібних). Ні, якщо компанії, які володіють відповідними сервісами для зберігання електронних грошей (наприклад, Wise),не є банками. Зазвичай це фінансові установи.

Чи потрібно подавати ПВВР, відкритого для отримання матеріальної допомоги під час дії воєнного стану.

Ні, за наявності в сукупності таких обставин:

-    суб’єктом декларування або членом його сім’ї відкрито валютний рахунок в установі банку-нерезидента під час дії воєнного стану;

-    такий рахунок використовувався виключно для отримання матеріальної допомоги, передбаченої законодавством іноземної держави (крім держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), виплаченої за рахунок коштів іноземної держави (крім держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) або міжнародної організації;

-    такий рахунок закритий протягом одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

У випадку недотримання принаймні однієї із вищезазначених умов суб’єкт декларування зобов’язаний подати ПВВР (п. 2-6 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону встановлено особливості обов’язку, передбаченого ч. 1  ст. 52 Закону).