Система управління податковими ризиками

Порядок здійснення процесів системи управління податковими ризиками розроблено на виконання Постанови Кабінету міністрів України від 25 липня 2024 року № 854 «Про реалізацію експериментального проекту щодо функціонування системи управління податковими ризиками в Державній податковій службі». 

Перше, на чому хочу акцентувати увагу бізнесу – система управління податковими ризиками не є «карательним» інструментом. Це система, яка має на меті впровадження культури сплати податків шляхом проведення діалогу з платниками та опрацювання певних точок, що є системними в частині мінімізації сплати податків в бюджети всіх рівнів. Наша перша задача сьогодні – показати платникам податків, які їх дії та показники викликають питання податкової служби та проговорити, як вони можуть уникнути цих питань. 

Цей порядок визначає єдиний комплексний підхід до управління ризиками дотримання платниками податків податкового законодавства. 

Система управління податковими ризиками – аналітичний інструмент, запроваджений у діяльність податкової служби наприкінці 2024 року. Майже 90 відсотків кроків, що здійснюють в рамках даної процедури – виконується фахівцями податкової служби. Залучення платників має місце на одному етапі – коли внутрішніх інформаційних та аналітичних матеріалів податкової є замало, для спростування певного ризику в оподаткуванні по конкретному платнику. 

Особливістю податкових ризиків є двостороння спрямованість: платники сприймають податковий ризик як випадок чи ситуацію, коли необхідно платити більшу суму податків за втраченої можливості платити менше. Для фіскального відомства – навпаки, ризик означає втрату податкових надходжень за потенційної можливості їх одержати. 

Водночас, рекомендації міжнародних експертів у сфері оподаткування та практики країн з усталеними податковими системами свідчать про необхідність розширення управління податковими платників податків понад межі визначення форм і обсягів податкового контролю. Практика податкових адміністрацій розвинених країн демонструє перехід від діяльності, зосередженої на досягненні максимально максимально високого рівня дотримання платниками податків податкового законодавства і виконання податковим відомством функцій контролю лише у випадках, коли є суттєві ознаки недотримання законодавства.